Японія розташована на островах (їх близько 4000) у Тихому
океані. Найбільшими є 4 острови: Хонсю, Хоккайдо, Кюсю, Сікоку. Три
чверті території займають гори. Найвищою точкою Японії є гора Фудзіяма, її шанують
як національну святиню. Щороку на островах реєструють близько тисячі землетрусів,
на узбережжі вони нерідко супроводжуються гігантськими хвилями – цунамі.
Японія – високорозвинена держава, за повоєнні роки вона
досягла феноменальних результатів в економіці та соціальному розвитку. Це країна найновіших
та найдосконаліших технічних, технологічних та електронних винаходів та
нововведень. Усім нам відомі фірми «Соні», «Панасонік», «Тайота» та інші.
Однак Японія відзначається не
тільки високим економічним розвитком, а й своєрідною самобутньою культурою.
Це країна оригамі (традиційне японське мистецтво рукоділля: з квадратного
аркуша паперу шляхом простого складання виходят ьфігурки різних тварин та
всіляк іпредмети). Це країна ікебани (прикладне мистецтво компонування квітів та
гілок у вазі). Це країна мистецтва бонсай (вирощування карликових дерев у горщиках,
які обмежують їх ріст). І країна чайної церемонії (мистецтво приготування та пиття
чайного напою в присутності гостей). Надзвичайно популярними в Японії є
бойові мистецтва: карате, сумо, дзюдо та кендо. Це країна яскравих свят: в
Японії майже на кожен день припадає яке-небудь свято, а буває і декілька.
Супроводжуються вони виставами, процесіями, музикою, співом, танцями, змаганнями,
іграми тощо.
Індивідуальнеповідомлення. Легенда про появу Казок «Шахрезади».
Зразок відповіді учня.
Розповідають, що в давні часи жив собі цар Шагріяр. Мав він незліченні багатства, розкішні палаци, тисячі рабів і невільниць. Але дружина не шанувала його, і Шагріяр наказав її скарати. Відтоді втратив він спокій, перестав спати ночами, став іще жорстокішим, ніж раніше. Він зненавидів усіх жінок, звелів своєму міністру-візиру щодня приводити до нього дівчину, і кожній полонянці стинали голову.
Так минуло три роки, і люди, які мали вродливих дочок, тікали з краю Шагріяра світ за очі, рятуючи їх од неминучої смерті.
Якось цар наказав візирові привести в палац нову красуню. Поблукав той містом і, не знайшовши жодної дівчини, подався додому. А у візиря було дві доньки: старша – Шахразада, менша – Дуньязада. Шахразада помітила, що батько засмучений, і, дізнавшись про причину його печалі, сказала:
- Віддай мене цареві! Може, я врятую від смерті інших дівчат.
А з Дуньязадою Шахразада домовилася, що та в певний час прийде до палацу, розшукає сестру й скаже умовлені слова.
Так і сталося. Дуньязада прийшла до палацу, знайшла Шахразаду, яка вела бесіду з царем, і мовила:
- Сестро, ну ж бо розкажи нам щось цікаве, аби швидше минула ніч.
- Залюбки розкажу, якщо дозволить великий цар! – відповіла Шахразада, а Шагріяр зрадів, бо мучився безсонням.
Перша оповідь Шахразади захопила царя. Ніч пролетіла, як одна мить. А коли вранішні промені сонця торкнули землю, Шахразада урвала розповідь на самому цікавому місці! І цар того ранку вперше не звелів стратити невільницю.
Ввечері Шахразада знову опинилась у жорстокого царя, й знову розповідала казки до самого ранку, і зновуобірвалаїх на найцікавішомумісці.
Так збігли тисяча днів і тисяча та одна ніч – тобто майже три роки. За цей час цар Шагріяр не скарав жодної дівчини.
Отже, Шахразада врятувала від смерті не тільки себе, а й багатьох-багатьох дівчат (за Є. Микитенко).
Знайомство із біографією письменника. Ернест Сетон-Томпсон
Учень 1. Ернест Сетон-Томпсон народився в Англії, в
невеличкому містечку Саус-Шільде. Його предки були вихідцями із Шотландії.
Батько був заможноюлюдиною і численна родина жила в достатку.
Ернест був останньою десятою дитиною. Уже в ранньому віці він пройнявся любов’ю до
тварин. Хоч би як гірко він плакав, варто було лише йому сказати: «Дивись, пташка!»
або показати якусь комашку, щоб він замовк. Коли
хлопчику виповнилось шість років,
фінансове благополуччя родини похитнулось,
вони переїхали в пошуках щастя до Канади.
Хлопчик опинився в зовсім незвичних для нього умовах.
Йому відкрився новий світ лісів, де було багато різноманітних тварин та птахів.
Ще навчаючись у школі Ернест вирішив стати
натуралістом, проте батьки були проти. Тому він починає малювати своїх улюблених тварин
і вчиться на художника. Юнак вступає до місцево їхудожньої школи, де отримує
золоту медаль.
У 1879 році
Сетон-Томпсон їде до Лондона вступати в королівську Академію мистецтв.
Найбільшою втіхою тих часів для нього було відвідування зоопарку, де
він просиджував цілими днями, роблячи ескізи тварин. Але через
матеріальну скруту він повернувся додому в 1882 році.
Юнак оселився в Манітобі й повернувся до
своєї улюбленої справи-спостереження за природою.
Все побачене він заносив до свого щоденника натураліста, яким користувався,
коли починав писатисвої твори. До того ж
письменник чудово малював. Як правило, він сам ілюстрував свої книжки й
залишив тисячі малюнків з натури. У цей час ві нпише і публікує наукові статті,
книжку «Ссавці Манітоби».
У 1898 році Сетон
– Томпсон видав книжку «Тварини, яких я знав», яка змусила заговорити про нього
як про письменника. Услід за нею з’явилисьтакі книжки, як «Доля гнаних»(1901),
«Тварини-герої»(1905), «Дикі тварини у себе вдома». (Слайд 13 )
Але
тварини були не єдиним захопленням Сетона-Томпсона.
Іншою його пристрастю були індіанці, їх побут, звичаї.
Вивченню їхнього життя він присвятив багато років. Про них теж були написані книги:
«Берестяний сувій індіанців»(1907), «Рольф у лісах»(1911), «Книга лісової науки й індіанських премудрощів» (1912),
«Підручник лісовика» (1912),
«Євангеліє червоношкірого» (1938).
Немає коментарів:
Дописати коментар